10 квітня — одесит знає цю дату з дитинства

1-й учень.Щороку весна дарує нам два славні свята – День Перемоги і День звільнення Одеси!

2-й учень.Для кожного одесита, що безмірно любить своє місто, дата 10 квітня так само священна, як і 9 травня.

3-й учень.Адже блискуча операція по звільненню Одеси 10 квітня 1944 року стала не просто хрестоматійною з погляду військового мистецтва, але і дозволила зберегти тисячі життів городян і неповторну архітектуру міста.

1-й учень.Пам’ятати про це –

Всі учні разом. наш священний обов’язок.

4-й учень.10 квітня — це день звільнення Одеси від німецько-фашистських (або як зараз пишуть німецько-румунських) загарбників. У Одесі навіть є площа 10 Квітня (зверніть увагу – не площа звільнення, а саме площа 10 Квітня, тому, що кожен одесит знає цю дату з дитинства)

5-й учень.Одеса – місто-герой, обласний центр, розташоване на березі Чорного моря. Крупний промисловий і культурний центр на півдні України. Населення в 1939 році – 599 тис. чоловік, в 1983 році — 1097 тис. осіб. У 1941 році в Одесі діяло 343 промислових підприємства. У місті були сформовані 6 винищувальних батальйонів (3600 бійців), до середини липня створено народне ополчення (80 тис. осіб). На початку липня на Одесу почалися масові нальоти німецько-фашистської авіації. У липні-серпні велося оборонне будівництво на дальніх підступах до міста, в якому активно брали участь жителі Одеси, почалася евакуація промислового обладнання і населення. До середини серпня в місті залишилося 360 тисяч жителів.

 

2-й учень.В основу плану оборони Одеси лягла директива, яка вимагала: «Одесу не здавати і обороняти до останньої можливості, привертаючи до справи Чорноморський флот».

3-й учень.Після наполегливих боїв війська Приморської армії відійшли на передовий оборонний рубіж, що знаходився в 20-25 км. від міста, і затримали тут ворога. Фланги цього рубежу, будівництво якого було закінчено лише в ході оборони, упиралися в природні перешкоди – Дністровський і Аджаликський лимани, що прикривалися вогнем корабельної артилерії. Другий, або основний, оборонний рубіж був створений в 15 км. від міста, третій створювався майже на лінії міської межі. У місті будувалися зміцнення, вогняні точки, протитанкові перешкоди на випадок вуличних боїв. На будівництво оборонних рубежів на підступах до Одеси вийшло більше 100 тис. чоловік.

5-й учень.У планах німецько-фашистського командування Одеса займала особливе місце: крупний промисловий центр півдня України, першокласний порт на Чорному морі і військово-морська база Чорноморського флоту. Гітлерівці прагнули щонайшвидше оволодіти Одесою, щоб використовувати її для постачання своїх військ, що рвалися до Криму і Кавказу. Саме тому для облоги Одеси фашистське керівництво виділило великі сили: 4-у румунську армію.

6-й учень. Ворог не сумнівався, що місто, не захищене з суші природними перешкодами, стане легкою здобиччю 200-тисячного угрупування румунських військ. Більше двох місяців продовжувалася легендарна оборона Одеси. У серпні в Одесі вводиться облогове положення. Командуючим Одеським оборонним районом був призначений контр-адмірал Г.В. Жуков. Червоноармійці, матроси і жителі міста, що стали єдиним бойовим гарнізоном, відбивали люті атаки супротивника.

7-й учень.Трудящі Одеси забезпечували захисників міста всім необхідним, хоча відчували нестачу продовольства і води, яка також видавалася за картками. Висловлюючи захоплення всіх радянських людей стійкістю захисників Одеси, газета “Правда” 11 вересня 1941 року назвала героїчну оборону Одеси прикладом беззавітної любові, що “хвилює, до Батьківщини і до рідного міста, дивовижним по силі проявом масової безстрашності і колективного героїзму”.

8-й учень.Тільки із зміною обстановки у зв’язку із загрозою захоплення Криму за наказом Ставки Верховного Головнокомандування захисники Одеси 16 жовтня 1941 року організовано залишили місто.

9-й учень.Героїчна оборона Одеси, що тривала до 16 жовтня, мала велике військово-політичне і стратегічне значення. Крупне угрупування військ супротивника на 73 дні застрягло під Одесою, втративши понад 160 тисяч солдатів і офіцерів, до 100 танків, близько 200 літаків. Значна частина учасників оборони Одеси була перекинута до Севастополя.

1-й учень.Коли радянські війська покинули місто, в Одесі почалося беззаконня. Декілька днів, поки з боку Чорноморки не увійшли румунські солдати, склади і магазини грабували мародери. Єдиною силою 4 дні в Одесі був загін Молодцова. По його наказу партизани розстрілювали мародерів, що зарвалися, проте зовсім перешкодити загальному грабежу вони не змогли. Коли вранці 16 жовтня увійшли румуни, декілька десятків партизан дали їм короткий бій. Уклавши, як стверджують історики, 45 фашистів, підпільники пішли в катакомби. Румуни ж не сильно чинили опір вакханалії мародерства і навіть приєдналися до неї! Обчіпляні награбованими ганчірками, румунські солдати нишпорили по будинках одеситів. Після «переможного» розграбування міста, прозивною приказкою стала фраза — «жаден, как пьяный румын».

6-й учень.»Привоз» окупанти використовували для залякування — біля воріт ринку складали тіла страчених партизан. Після вибуху комендатури було оголошено про початок полювання на підпільників — за одного убитого румунського солдата сигуранці збиралася розстрілювати 100 одеситів, а за офіцера — двісті. Відразу після входу румунських військ в Одеському порту було розстріляно більше 10 тисяч євреїв, яким пред’явили сміхотворне звинувачення в «пособничестве советской власти и организации бандитизма». Приводом для репресій став вибух комендатури. Всі входи в місті і в передмістях контролювали співробітники сигуранци.

4-й учень.З метою опору німецько-румунським окупантам, зусиллями органів держбезпеки і Одеського обкому в місті створювалися підпільні групи і партизанські загони.

5-й учень.По особистій вказівці наркома внутрішніх справ Л.П. Берія для надання допомоги місцевим органам НКВД в створенні резидентур, диверсійно-розвідувальних груп і партизанських загонів на випадок окупації міста з Москви до Одеси виїхала група капітана держбезпеки Молодцова.

7-й учень.19 липня 1941 року лейтенант держбезпеки Молодцов на чолі розвідувально-диверсійної групи з 10 чоловік, що отримала кодову назву «Форт», прибув до Одеси. Тепер його звали Павло Володимирович Бадаєв. Перед групою стояло завдання створити нелегальну резидентуру і партизанську базу в одеських катакомбах і у разі евакуації радянських військ з Одеси залишитися в місті і почати розвідувально-диверсійні операції.

ВІДЕО «Історія українських земель»

9-й учень.5 серпня лінія фронту впритул наблизилася до Одеси. Поки 4-а румунська армія за підтримки німецьких частин атакувала місто, в катакомбах йшло формування партизанських баз. Загін Молодцова розмістився на глибині 25-30 метрів під приміськими селами Куяльницького лиману. Тут були обладнані приміщення для штабу, склади продовольства приблизно на пів року, арсенали: 7 кулеметів, 60 гвинтівок, 200 гармат, радіозасоби для зв’язку з Москвою.

10-й учень.Одеські приміські катакомби, що розташовувалися в околицях сіл Нерубайське, Куяльник і Усатово, були одним загальним лабіринтом з великою кількістю внутрішніх проходів і сотнями виходів назовні, відстань між якими досягала 15 км. Місце для дислокації партизанського загону і резидентури було вибране вдало, оскільки наявність великого числа виходів давала можливість таємно від зовнішнього спостереження супротивника встановлювати регулярний зв’язок з партизанською групою, що діяла в самому місті, і залишеною там агентурою, здійснювати диверсійні акти на залізничній магістралі і промислових підприємствах. Крім того, катакомби були хорошим прикриттям при озброєному зіткненні партизан з каральними загонами супротивника.

5-й учень.Зв’язок з катакомбами здійснювала так звана «молодежная десятка» наземного загону, що складалася з 16-17-річних підлітків на чолі з Яковом Гордієнко.

ВІДЕО «Алтарь победы»

4-й учень.Про те, що в окупованій Одесі залишився могутній осередок опору, сигуранці (румунській контррозвідці) було відомо. У одному з її документів про боротьбу з партизанським рухом йшлося: «Советское правительство организовало и хорошо снабдило действия партизан на потерянных территориях. Партизаны составляют невидимую армию коммунистов на этих территориях и действуют со всем упорством, прибегая к самым изощренным методам выполнения заданий, ради которых они оставлены. Вообще все население, одни сознательно, другие несознательно, помогают действиям партизан.»

ВІДЕО «Алтарь победы»

10-й учень.907 днів тривала окупація Одеси. 907 днів йшла боротьба, боротьба за право жити на своїй землі, в своєму місті, без терору, з вірою в краще майбутнє.

Більше 153 000 одеситів і жителів області загинуло на різних фронтах Великої Вітчизняної війни. Більше 80 000 мирних громадян нашої області загинуло під час військових дій і від рук окупантів, а також колабораціоністів – тих людей , що стали на шлях зради своєї Батьківщини і співробітничали з окупаційною адміністрацією, беручи участь в масових злочинах направлених проти цивільних осіб.

9-й учень.Звільнення Одеської області здійснювалося в три етапи:

4-й учень:

 під час проведення Умансько-ботошанської наступальної операції (5.03.–22.03. 1944р.) війська 2-го Українського фронту звільнили північну частину Одеської області, до лінії Кам’янка – Кодима – Любомирка — Піщанка. 29 березня була звільнена Балта. Потім 53-а армія звільнила Котовськ, і вийшла до Дністра. В цей же час гвардійці 7-ої армії звільнили Ананьїв і теж вийшли до Дністра;

2-й учень:

 по завершенню Березнеговато-снігирівської наступальної операції (6-18 березня 1944) війська 3-го Українського фронту вишли на лівий берег р. Південний Буг і без оперативної паузи приступили до виконання Одеської наступальної операції (28. 03. – 10. 04.). У перших числах квітня війська вийшли до р. Тілігул. 4 квітня кінно-механізована група звільнила Роздільну. 7 квітня була звільнена Біляївка. 9 квітня радянські війська вийшли на підступи до Одеси, наступного дня очистивши місто від ворога. 10 квітня 23-й танковий корпус потрапив в оточення в районі c. Плоске, але був деблокований наступного дня. Наступила оперативна пауза, яка продовжувалася до кінця серпня;

4-й учень.

 В ході Ясько-кишинівської операції (20. 08 — 29. 08. 44) була звільнена Ізмаїльська область, що нині входить до складу Одеської області.

Бої за звільнення Одеси вели війська 3-го Українського фронту (командир – генерал армії Р. Я. Малиновський).

 

10-й учень.Дивізії які брали участь у звільненні Одеси:

1-й учень.3-й Український фронт (генерал армії Малиновський Родіон Якович);

2-й учень.5-а ударна армія (генерал-полковник Цвітаєв Вячеслав Дмитрович);

3-й учень.37-й стрілецький корпус (генерал-майор Горохов Сергій Федорович):

4-й учень.108-а гвардійська стрілецька дивізія (полковник Дунаєв Сергій Ілларіонович);

5-й учень.49-а гвардійська стрілецька дивізія (полковник Маргелов Василь Пилипович);

6-й учень.248-а стрілецька дивізія (полковник Галай Микола Захарович);

7-й учень.10-й гвардійський стрілецький корпус (генерал-майор Рубанюк Іван Андрійович):

8-й учень.86-а гвардійська стрілецька дивізія (полковник Соколовський Василь Павлович);

9-й учень.295-а стрілецька дивізія (полковник Дорофєєв Олександр Петрович);

10-й учень.7-а винищувально-протитанкова артилерійська бригада (полковник Соловйов Федір Андрійович).

11-й учень.6-а армія (генерал-лейтенант Шлемін Іван Тимофійович):

1-й учень.66-й стрілецький корпус (генерал-майор Купріянов Дмитро Андрійович):

2-й учень.244-а стрілецька дивізія (генерал-майор Афанасьєв Георгій Опанасович);

3-й учень.59-а гвардійська стрілецька дивізія (генерал-майор Карамишев Георгій Петрович);

4-й учень.243-а стрілецька дивізія (полковник Топольов Макарій Міновіч);

5-й учень.62-а інженерно-саперна бригада (генерал-майор технічних військ Шапіро Самуїл Григорович).

6-й учень.8-а гвардійська армія (генерал-полковник Чуйков Василь Іванович):

7-й учень.57-а гвардійська стрілецька дивізія (генерал-майор Шеменков Опанас Дмитрович);

8-й учень.28-й гвардійський стрілецький корпус (генерал-майор Морозов Степан Ілліч):

9-й учень.88-а гвардійська стрілецька дивізія (генерал-майор Панков Борис Никифорович);

10-й учень.кінно-механізована група фронту (генерал-лейтенант Плієв Ісса Олександрович):

11-й учень.36-а гвардійська танкова бригада (полковник Жуков Петро Семенович);

1-й учень.1891-й самохідний артилерійський полк (майор Прошкін Андрій Васильович).

2-й учень.17-а повітряна армія (генерал-полковник авіації Судец Володимир Олександрович):

3-й учень.1-й змішаний авіаційний корпус (генерал-майор авіації Шевченко Володимир Ілларіонович):

4-й учень.288-а винищувальна авіаційна дивізія (полковник Смирнов Борис Олександрович);

5-й учень.262-а нічна бомбардувальна авіаційна дивізія (полковник Беліцький Геннадій Іванович).

 

6-й учень.Військам, що брали участь в звільненні Одеси, наказом ВГК від 10 квітня 1944 року оголошена подяка і в Москві даний салют 24 артилерійськими залпами з 324 знарядь.

8-й учень.Одночасно на честь військ, що звільнили найважливіший порт на Чорному морі — Одесу, кораблями Чорноморського флоту даний салют 12 артилерійськими залпами з 120 знарядь.

10-й учень.10 квітня 1944 року радянські війська за сприяння сил Чорноморського флоту і партизан звільнили Одесу. Батьківщина високо оцінила своїх захисників. 14 воїнам, що захищали Одесу, привласнено звання Героя Радянського Союзу, 57 чоловік нагороджено орденом Леніна, 379 – орденом Червоного Прапора, 659 – орденом Червоної Зірки, 21 – орденом «Знак Пошани», 500 – медаллю «За відвагу», 551 – медаллю «За бойові заслуги». Усіх без винятку захисників Одеси нагороджено медаллю «За оборону Одеси», яку спеціально встановлено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 грудня 1942 року на знак всенародного визнання їх вкладу в олтар перемоги. Багато вулиць міста названо ім’ям героїв оборони. Про них складено пісні, створено кінофільми, написано книги. У міському парку культури імені Т.Г.Шевченка споруджено монумент «Невідомому матросові», на якому палає вічний вогонь слави.

1 травня 1945 року за видатні заслуги перед Батьківщиною, мужність, героїзм у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. місту Одесі привласнено звання міста-героя, а 8 травня 1965 року до 20-ліття Перемоги вручені орден Леніна і медаль «Золота Зірка».

 

Джерела:

1. Газета «Сегодня» (подземная война в Одессе), 13.08.2008

2. Ресурси інтернет

 

Історичні та правові аспекти становлення Конституції України

ДНЗ «Одеський професійний ліцей сфери послуг Південноукраїнського державного національного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського»

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

наукової конференції з теми

 

«Історичні та правові аспекти становлення Конституції України»

 

 

Виконали викладачі

правознавства – Г.П. Першикова,

історії – О.М. Лопакова

 

Розглянуто та затверджено

на засіданні методичної комісії

викладачів загальноосвітніх дисциплін.

Протокол № 1 від 31.08.2010 р.

Голова методичної комісії — ______________Г.П.Першикова

 

м. Одеса – 2010

Використана література:

1. Підручники:

1.1. Історія України.

1.2. Основи правознавства. П.І.Гнатенко, К. 2004 р.

2. Наочний довідник «Основи правознавства», «Ранок» — 2009 р.

3. Історія української конституції. А.Г.Слюсаренко., М.В.Томенко – К., 1993 р.

4. Основи правознавства у визначеннях, таблицях і схемах. В.В.Нартов, «Ранок» — 2008р.

5. Додаток до листа МОН України від 22.08.2008 р. №3

6. Журнал «Історія та правознавство в школі».

7. Конституція України (1996 р.).

8. Декларація про державний суверенітет України, К. – 1992 р.

9. Конституційне право України: навчальний посібник, Кравченко В.В.. – К. 2001 р.

10. Ресурси інтернет.

 

Мета конференції: збагатити і закріпити знання учнів з історії України та правознавства з даної теми, сприяти усвідомленню учнями відповідальності за майбутнє нашої країни, формувати активну життєву позицію;

спонукати учнів до самовиховання і самовдосконалення, виховувати високі морально-етичні якості, патріотизм і любов до своєї Батьківщини, бережливе ставлення до власного життя та інших людей, почуття власної гідності, відповідальності;

сприяти поширенню бажань поглиблювати свої знання, умінь мислити, висловлювати свою думку, розвивати навички практичного мислення.

Обладнання та наочність:

1. виставка кращих творчих робіт учнів на дану тематику;

2. гасла з висловлюванням видатних людей;

3. ноутбук, проектор.

ХІД КОНФЕРЕНЦІЇ

1. Вступне слово викладача: Вся історія людства – це історія воєн, революцій, повстань. В такі часи найчастіше тяжких страждань зазнавали прості люди. Саме тоді чимало людей у світі усвідомлювали необхідність об’єднання для захисту своїх прав. На конференції ми прослідкуємо історію розвитку конституції України різних часів, особливо ХХ століття, її значення і необхідність. Учасники підготували низку виступів з даної тематики, а ми прослідкуємо за створенням та прийняттям конституційних документів та розв’язанням проблем правління і устрою держави, місця особистості нації та суспільства, пошуків шляхів розбудови Української демократичної держави.

2. Слово ведучим:

1-й ведучий: Ціла країна — як рідний дім,

Рівні між рівних! — мовлю схвильовано.

Ось наш Закон…

Скільки у нім

Сонця акумульовано!

2-й ведучий: Не соромлюся слів я сьогодні високих.

Я освідчуюсь: буду довіку любить!

Конституція — сонце моєї епохи!

Конституція — щастя моєї доби!

1-й ведучий: Боротьба за конституційне визнання національної ідентичності українців та їх право на власну державу в усі часи була пріоритетною.

2-й ведучий: Термін «конституція» похо¬дить від латинського слова «соnstitutio», що означає «устрій», «встановлення». Так імену¬валися деякі з актів, проголошуваних римськими імперато-рами. Застосування терміна «конституція» в сучасному його розумінні пов’язане з пізнішими часами — з епохою буржуазних революцій, коли інтереси ново¬го класу диктували нагальну потребу особливого правового захисту найважливі¬ших інтересів молодої буржуазії.

1-й ведучий: Юридичною формою вирішен¬ня цієї проблеми і стала консти¬туція. В сучасному світі конституції є практично в усіх дер¬жавах, котрі претендують на пра¬во називатися демократичними. Виняток становлять абсолютні монархії, наприклад Саудівська Аравія.

2-й ведучий: Першою конституцією в су¬часному її розумінні була Кон¬ституція США, прийнята в 1787 p., яка діє й досі. Це найстабільніша конституція в світі — більш як за 200 років існування до неї було внесено лише 27 поправок.

1-й ведучий: Давайте прослідкуємо за історико-правовими аспектами становлення Конституції України.

3. Слово учням:

1-й учень: Український народ у перший державний період (княжа Україна-Русь) не мав власного писаного закону конституційно-державного характеру. Звичаєве право було єдиним джерелом правних норм у переддержавну епоху, а також протягом першого періоду української державності.

В часи княжої України-Русі найважливішою пам’яткою , що зберегла давні норми звичаєвого права, була «Руська Правда» (термін «правда» означає — закон). Оригінал цього документу не зберігся.

2-й учень: За їх змістом маємо три основні редакції:

коротка, яка поділяється на дві частини є найстарішою. І частина (І половина ХІ століття — Ярославова), ІІ частина – складена за Ярославових синів.

Широка редакція – має теж 2 частини:

І частина – початок ХІІ століття,

ІІ частина – з кінця ХІІ століття.

Середня редакція (із ХІV століття) була призначена для вжитку в церковних судах.

Крім права, у «Руській Правді» зібрані і «княжі устави». Але із занепадом держави (кінець ХІV – ХV століття) традиції демократизму і парламентаризму не дістали дальшого розвитку.

3-й учень: Боротьба козаків за волю супроводжувалася універсалами і літописці вписали в документи легенди про існування Конституції Богдана Хмельницького. Поза тим час прийняття першої у світі Конституції не забарився.

4 учень: Гетьман Пилип Орлик 5 квітня 1710 року оголосив «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорізького», які були прийняті у Бендерах і є першою Європейською конституцією в сучасному її розумінні. Це був договір між гетьманом та військом Запорізьким (народ України). Конституція складається з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.

ВІДЕО

5-й учень: Один із членів Кирило-Мефодіївського товариства Георгій Андрузький розробив «Начерки Конституції Республіки», перших два проекти якої були написані в 1846 – 1847 роках, а останній в березні 1850 р. Особлива увага приділена питанням самоврядування, описує механізм діяльності округу, області, штату. Держава мала об’єднати 7 автономних штатів із своїми президентами.

6-й учень: Спадкоємцем політико-правових концепцій кирило-мефодіївців Драгоманова став Михайло Грушевський, який активно включився в обговорювання конституційного питання в Росії.

В травні 1905 року він виклав проект майбутнього конституційного ладу в Російській імперії, що була опублікована в «Літературно-науковому віснику».

7-й учень: Націонал-радикальне крило українського руху запропонувало в цьому ж році свій варіант конституційного проекту. Основний закон «Самостійної України» було надруковано в першому номері часопису Української народної партії «Самостійна Україна» (вересень 1905 р.). Отже, на початку ХХ століття в Україні конституційно окреслилися два напрямки політико-правової думки: народницько-федеративний та консервативно-державницький.

Перший пов’язаний з Михайлом Грушевським і був популярний в Україні; другий – з Миколою Міхновським і проходив стадію становлення. А сам закон «Самостійна Україна» створений під значним впливом ідей Михайла Драгоманова.

4. Слово ведучим:

1-й ведучий: Коли народ усім своїм життям

Присягся діло праве боронити, —

Його ніяким не розбить громам

І жодним океаном не залити.

2-й ведучий: Батьки нам щастя зберегли в бою,

І ми в годину грізну не зігнемось.

Вітчизну захищаємо свою.

їй у синівській вірності клянемось!

5. Слово учням:

8-й учень: Становлення Української держави було зумовлено попередніми етапами національного відродження та політичними процесами. З часу створення Центральної Ради (4березня 1917 р.) почався процес розбудови інститутів державності. Першим актом законодавчого характеру був І Універсал, який проголосив необхідність вироблення власних законів і самостійного порядкування на своїх землях.

ВІДЕО

9-й учень: Після узгодження українсько-російських відносин делегацією на чолі з Олексієм Керенським 11 липня 1917 року і дискусії стало прийняття ІІ Універсалу Центральної Ради.

10-й учень: Після жовтневого перевороту в Петрограді та фактично відрив від Росії законодавчо зафіксував ІІІ Універсал, оголошений 7 листопада 1917 року, що став першим актом конституційного характеру Української держави, який передбачав широку програму політичних та соціально-економічних перетворень. А Україна стала Українською Народною Республікою.

11-й учень: Після прийняття ІV Універсалу від 9 січня 1918 р. було проголошено самостійність і незалежність України і який став законодавчою основою нової держави та визнав необхідність прийняття Конституції. На останньому засіданні Центральної Ради 29 квітня 1918 р. було заслухано й ухвалено проект Конституції УНР.

ВІДЕО «Невідома Україна»

12-й учень: Радянська влада, що установлювалась на українських землях, прагнула юридично підтвердити свою прихильність до державної незалежності. З цією метою почалося обговорення української Конституції. Проект першої Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки був розроблений Центральним Виконавчим Комітетом і Радою народних комісарів.

13 – учень: Проект першої Конституції Радянської України було розглянуто і затверджено 10 березня 1919 року на ранковому засіданні ІІІ Всеукраїнського з’їзду Рад у Харкові. Майже всі зауваження та пропозиції були відхилені більшовиками. Саме з ініціативи бюро комуністичної фракції ІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад 10 березня 1919 року прийняв першу Конституцію Української Соціалістичної Радянської Республіки. Остаточна її редакція прийнята Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом на засіданні 14 березня 1919 року.

14-й учень: У зв’язку з утворенням Союзу Радянських Соціалістичних Республік та прийняттям першої Конституції Радянського Союзу (січень 1924 року) були внесені відповідні зміни до Конституції України. 15 травня 1929 року ХІ Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив нову Конституцію Української Радянської Соціалістичної Республіки, що внесла зміни щодо адміністративно-територіального устрою (до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки – з 12.10.1924 року по 02.08.1940 рік — увійшла Молдавська Автономна Соціалістична Радянська Республіка).

15-й учень: Слідом за Конституцією Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1936 року, ХІV Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив Конституцію Української Радянської Соціалістичної Республіки (1937 рік).

ОДА КОНСТИТУЦІЇ

1-й ведучий: Робочий я чи селянин, —

Мій край стріча мене з привітом.

Радянський я громадянин —

І цим горджуся перед світом!

2-й ведучий: Лунає жайвір піснею

Над нашою Вітчизною!..

Господар я вершин, долини —

Радянський я громадянин!

1-й ведучий: На прапорі Державний герб

Сіяє в сонячнім світанні.

Схрестились Молот в нім і Серп

В єдинодушному братанні.

2-й ведучий: Яка іще країна є,

Щоб вільно жить було народу?

Нам Конституція дає

І труд, і щастя, і свободу!

Київ, 1946

16-й учень: Четверту Конституцію Української Радянської Соціалістичної Республіки прийнято 20 червня 1978 року позачерговою сьомою сесією Верховної Ради республіки. Її текст розробила комісія на чолі з Володимиром Васильовичем Щербицьким відповідно до Конституції Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1977 року, яка відображала новий стан розвитку Радянської держави – побудову в Союзі Радянських Соціалістичних Республік розвинутого соціалістичного суспільства і стала політико-правовою основою Конституції усіх Соціалістичних Республік.

6. Слово ведучим:

1-й ведучий: Після розпаду Союзу Радянських Соціалістичних республік у 1991 році Україна стала самостійною, суверенною, незалежною державою про що свідчить Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року і це підтверджують результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року.

2-й ведучий: Найважливішим нормативним актом держави є Конституція України, її основний закон. Вона має найвищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів, які мають відповідати Конституції України і не суперечити їй.

7. Слово учням:

17-й учень: Нині діюча Конституція прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Згідно із Законом України № 2222-ІV від 8 грудня 2004 року до Конституції України були внесені зміни. Конституційний Суд України 30 вересня 2010 року вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України „Про внесення змін до Конституції України“ від 8 грудня 2004 року № 2222–IV у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття. Конституція є важливим політико-правовим документом, спрямованим перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Вона складається з преамбули і чотирнадцяти розділів, у яких об’єднана 161 стаття.

18-й учень: Ми спробували перекласти віршами деякі статті Конституції :

Стаття 4

Всі інші люди, все шановне панство

Отримує єдине громадянство –

Від самого народження до скону.

Все інше – відповідно до закону.

Стаття 12

Якщо

є

українцем ти

Але подався у інші світи –

Благослови тебе Боже

Та мову й культуру свою зберегти

Держава тобі допоможе.

Стаття 21

Живуть у нас щасливі й вільні люди,

Права однакові у всіх і всюди.

І що б там не казали вороги –

Колись такою Україна буде!

19-й учень: Наша держава за Конституцією України бере на себе обов’язок дбати про забезпечення прав і свобод як усього народу, так і кожної людини зокрема. У статті третій першого розділу говориться: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні соціальною цінністю». Нічого ціннішого за людину у нашій державі немає і всі люди є рівними у своїй гідності і правах.

20-й учень: Нація нової України – це єдине соціальне ціле, оскільки її громадяни мають однакову долю, подібний спосіб життя, мешкають на одній території. При цьому важливо дотримуватись принципу «Україна – спільний дім для всіх її громадян».

21-й учень: Конституція України приділяє велику увагу захисту прав сім’ї і молоді та закріплює основні права дітей у статті 52 зазначається, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою, а діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а утримання та виховання дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. В Конвенціях, деклараціях різних часів наводяться права дитини і людини, захист прав дитини, про охорону дитинства:

1924 р. – Женевська Декларація про права дітей

10 грудня 1948 р. – Загальна декларація прав людини

4 листопада 1950 р. – Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод

20 листопада 1959 р. – Декларація прав дитини

16 грудня 1966 р. – Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;

— Міжнародний пакт про екологічні, соціальні, культурні права

20 листопада 1989 р. – Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права дитини

30 вересня 1990 р. – Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй)

27 лютого 1991 р. — ратифікована Україною конвенція Організації Об’єднаних Націй «Про права дитини»

15 грудня 1992 р. — Декларація «Про загальні засоби, принципи державної молодіжної політики в Україні»

18 січня 1996 р. — Національна політика «Діти України»

28 червня 1996 р. — Прийняття Конвенції України

1999 р. — Закон України «Про освіту»

26 квітня 2001 р. — Закон України «Про охорону дитинства»

15 листопада 2001 р. — Про попередження насильства в сім’ї

1-й ведучий: А як у нас в ліцеї захищені права учнів, що ще потрібно зробити?

8. Слово учням:

22-й учень: У нас захищені права дітей – особливо сиріт, напівсиріт; тих, батьки яких постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вони мають пільги, їм надається матеріальна допомога, а також тим, хто цього потребує. У нас створені всі умови для навчання: обладнані кабінети, майстерні, бібліотека, спортивна і актова зали, де проходять спортивні змагання, огляди художньої самодіяльності, конкурси, свята. Наші викладачі та майстри виробничого навчання приділяють велику увагу учням в їх навчанні і вихованні, ведуть боротьбу проти порушень.

9. Слово ведучим:

1-й ведучий: Закони України «Про освіту» (1991 р.), «Про профтехосвіту» (04.02.1998 р.) закріпили право дітей на освіту згідно «Конвенції про права дитини», а закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року передбачає систему заходів охорони дитинства, конкретні права і свободи дитини:

2-й ведучий: на життя і охорону здоров’я;

1-й ведучий: на ім’я і громадянство;

2-й ведучий: на достатній життєвий рівень;

1-й ведучий: на вільне висловлення думок і отримання інформації;

2-й ведучий: на захист від усіх форм насильства;

1-й ведучий: на майно;

2-й ведучий: на житло;

1-й ведучий: на освіту;

2-й ведучий: на залучення до національної та світової культури;

1-й ведучий: на попередження насильства в сім’ї.

2-й ведучий: Але і в нас є обов’язки перед державою, навчальним закладом, батьками.

10. Слово учням:

23 — учень: «Кодекс ліцеїста»:

— Виконувати громадянські обов’язки, мати почуття відповідальності перед країною, суспільством, рідними.

— Поважати права і свободи інших людей.

— Бути відповідальним за свої права і вчинки.

— Бути чесним, правдивим, милосердним.

— Бережно відноситись до державного майна, обладнання, інвентарю кабінетів та майстерень.

— Мати активну життєву позицію.

— Проявляти інтерес до предметів, які вивчаємо.

— Удосконалювати свої знання.

— Доброзичливо освоювати свою професію.

— Поважати дорослих та друзів.

11. Слово ведучим:

1-й ведучий: Є права в дітей, звичайно,

Треба щоб усяк їх знав,

Знайте ж, що усі ви – рівні,

І людина змалку вільна,

Наче в небі синій птах.

2-й ведучий: Знайте ж, змалечку всіх діток

Треба вчить, оберігать,

І ніхто у цьому світі

Їх не сміє ображать.

1-й ведучий: Треба учням всього світу

Не сваритись, а дружить,

І по правилах хороших,

По законам треба жить.

2-й ведучий: Отже, основний закон підтверджує, що Україна є суверенною, демократичною, правовою державою, де найвищою соціальною цінністю визнано Людину, її життя, здоров’я, честь і гідність.

Пісня у виконанні учениці ліцею.

 

 

 

Участь в конкурсі «Викладач року — 2010»

В кінці листопада 2010 року пройшов І етап конкурсу «Викладач року — 2010» (викладач  історії),  за результатами якого я ввійшла в трійку кращих викладачів історії Одеської області серед  викладачів професійно-технічних навчальних закладів  та  пройшла  на ІІ етап конкурсу.

3 грудня 2010 року проведено ІІ етап конкурсу за результатами якого я зайняла І місце.

Участь в обласних олімпіадах

У  2010 році учень  групи № 1608 за професією «Оператор комп’ютерного набору; конторський службовець (бухгалтерія)» зайняв І місце в обласній олімпіаді з історії